Роман Водяний любив життя

 

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

Роман Водяний любив життя, але ще більше любив Батьківщину… 10 листопада  йому  мало  б виповнитись  33 роки, але йому назавжди залишиться 31. 

Городоцька  центральна  бібліотека підготувала відео на основі поданого матеріалу  матері захисника Світлани Степанівна Малишенко. Детальніше з її слів: я мати загиблого Героя Водяного Романа Вадимовича  10.11.1990р. народження, який загинув  під Херсоном 26.10.2022р., в бою з російськими окупантами. Моєму синові 10.11.2023 р. було би 33, але клята війна обірвала його життя. Роман із молодшим братом Олександром з перших днів повномасштабного вторгнення  російської наволочі добровільно стали на захист рідної Вітчизни. Брати мужньо боролися  із  ворогами, пройшовши тисячі кілометрів знівеченої, залитою кров'ю, рідної української землі. В нерівному бою із ворогом обірвалося життя  Романа, молодший брат Олександр, отримавши осколкові поранення, рятував старшого брата, робив йому штучне дихання, витирав кров брата, яка проливалася на рідній землі України... Так, Ромчик, віддав  своє  молоде,  квітуче життя  в 31 рік, щоб ворог в дім наш не прийшов.... Олександр після поранення набирається сил, але в його  пам'яті  назавжди залишиться ця  жахлива картина реальності, коли він брату навіки закрив очі... Я мати Світлана,  цих  братів і хотіла вилити свою біль в цю розповідь. Я прошу бережіть пам'ять про Загиблих Героїв,  які віддали своє життя, щоб  ворог в дім ваш не прийшов. Дякуйте Захиснику за те, що спите в теплих ліжках. Поважайте матір, яка віддала сина війні... Ось така коротка історія  в якій нескінченна біль та море сліз! Мама Ромки і Сашки, моїх  дорогих синочків. Автор Світлана Степанівна Малишенко. Пам’ятаємо…Співчуваємо…Сумуємо…