Трагедія втраченого покоління

 

Справжня література не підвладна плину часу, адже вона завжди про нас — про наші пошуки, виклики та внутрішню боротьбу. До 125-річчя з дня народження Валеріана Підмогильного, інтелектуального велетня українського слова та одного з найяскравіших представників Розстріляного відродження, у Городоцькій бібліотеці підготували літературний портрет  «Трагедія втраченого покоління». Це можливість зазирнути в очі цілій епосі, відкрити для себе глибину творчості  письменника. На виставці ви зможете погортати твори, зануритися в атмосферу його творчості та знайти рядки, що відгукуються в серці сьогодні. Валеріан Підмогильний вірив, що велике щастя — знайти щось значуще там, де інші бачать лише дрібниці. Запрошуємо вас до нашої  бібліотеки за власними відкриттями та натхненням. Давайте разом берегти нашу пам’ять та відкривати силу українського слова. Чекаємо на вас!

Обличчя війни:пам'ятаємо Героїв - земляків

 Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам'ятають

На небі й на рідній землі!

(Любов Гринник)

Для нашої громади кожен місяць — це новий розділ у важкому літописі втрат, який ми пишемо вже не один рік. Від перших боїв АТО до сьогоднішніх запеклих битв, ця боротьба триває без упину, щодня вимагаючи найвищої ціни. Кожна дата в нашому календарі тепер навіки позначена чиїмось іменем. Сьогодні ми згадуємо земляків, чий земний шлях обірвався в лютневі дні різних років. Кожне ім'я, що згасло в ці холодні дні, — це наш вічний обов’язок пам'ятати, якою ціною тримається українське небо. Наші захисники віддали все, що мали, аби Україна продовжувала жити. Схиляємо голови перед родинами загиблих. Ваш біль — це наш спільний біль. Ваша стійкість — наша спільна сила.

Є в світі біль, який ніщо не здолає.

І є честь, достойна вічної слави.

Пам’ятай про Крути

 Історія часто повторюється, нагадуючи нам про високу ціну української незалежності та незламність нашого духу. У Городоцькій центральній  бібліотеці представлена книжкова виставка «Пам’ятай про Крути», що запрошує читачів згадати одну з найбільш героїчних сторінок нашої минувшини. Кожне видання на цій експозиції розповідає про жертовність і відвагу молодих українців, які стали на захист своєї держави у вирішальний час. Сьогодні цей подвиг відгукується особливим болем і гордістю, адже теперішні захисники та захисниці України продовжують ту саму боротьбу, щодня виявляючи неймовірну мужність у протистоянні з ворогом. Зв’язок поколінь крізь століття доводить, що воля до свободи є незмінною рисою нашого народу. Запрошуємо вас відвідати бібліотеку, ознайомитися з виставкою та разом вшанувати пам'ять тих, хто боровся за Україну тоді, і тих, хто наближає нашу перемогу сьогодні.

Соборність. Служіння. Пам’ять.

 Соборність — це не лише про спільні кордони, а й про спільну пам’ять, яка об’єднує серця. Днями дві сусідні громади — Ярмолинецька селищна та Городоцька міська — провели спільний захід «Соборність. Служіння. Пам’ять», присвячений вшануванню Героїв, які виборювали єдність України. Постаттю-символом цієї зустрічі став Андрій Бахтов: правоохоронець, офіцер Нацгвардії та викладач Київської академії МВС, чий життєвий шлях добре відомий у обох громадах.

Крізь роки з любов'ю і вдячністю...

 Минуло двадцять років з того дня, як відійшла у вічність Солотковська Ніна Миколаївна — жінка, чиє ім’я нерозривно пов’язане з культурним життям нашого міста та Городоцької центральної бібліотеки. Сьогодні, крізь призму часу, ми ще чіткіше усвідомлюємо масштаб її особистості та ту порожнечу, яку залишила по собі її відсутність.

Ніна Миколаївна була не просто директором. Вона була душею бібліотеки, її невтомним двигуном та оберегом. За роки її керівництва бібліотека перетворилася на справжній інтелектуальний центр, де кожен відчував себе бажаним гостем. Вона вміла згуртувати колектив, надихнути на нові ідеї та завжди стояла на захисті інтересів своєї справи. Її професіоналізм поєднувався з неймовірною тактовністю, добротою та щирим бажанням допомогти кожному читачеві. Ніна Миколаївна мала дар слухати й чути, давати влучні поради та підтримувати у важку хвилину.

Двадцять років — це довгий термін, але в стінах Городоцької бібліотеки досі відчувається її незрима присутність, у пам’яті вдячних читачів живе часточка її серця.

Ми пам’ятаємо Ніну Миколаївну як енергійну, життєрадісну жінку, яка над понад усе любила свою професію та своє місто. Її внесок у розвиток культури Городоччини є неоціненним, а її світлий образ назавжди залишиться в наших серцях.

Царство Небесне та вічний спокій її душі.

Пам’ятаємо. Шануємо. Сумуємо.

Прийми Україно, мою працю і шану

 У Городоцькій центральній бібліотеці відбулася презентація книжкової виставки-портрета " Прийми Україно, мою працю і шану", яку присвячено 135-річчю від дня народження видатного українського поета, громадського діяча та справжнього майстра слова Павла Григоровича Тичини. Експозиція знайомить відвідувачів із багатогранним творчим шляхом митця, чия поезія стала унікальним явищем в українській літературі завдяки своїй музикальності та глибині. На виставці представлені художні твори автора, біографічні дослідження, що розкривають складні сторінки його життя, а також літературознавчі матеріали про феномен сонячних кларнетів. Ми запрошуємо мешканців та гостей громади відвідати бібліотеку, щоб ближче пізнати спадщину великого поета, ще раз перечитати знайомі рядки та вшанувати пам'ять людини, яка присвятила свій талант рідній землі.

Обличчя війни : пам'ятаємо Героїв - земляків

 Герої такі не вмирають,

Вони будуть вічно живі.

Героїв завжди пам'ятають

На небі й на рідній землі!

(Любов Гринник)

Для когось січень — це час свят і нових сподівань,  але  для Городоцької громади це ще одна сторінка у важкому літописі втрат. Війна не знає свят і не зважає на пору року. Війна не обирає час, вона просто забирає людей. Для нашої громади січень у різні роки повномасштабного вторгнення став місяцем болю та непоправних втрат. Дев’ять наших земляків — дев’ять синів, батьків, чоловіків — завершили свій земний шлях саме в цей зимовий час. За кожним із дев’яти імен стоїть перервана історія, незавершені справи та рідні, чиї серця навіки залишилися в тому січні. Кожен із них мав свої мрії, плани та надію на краще життя, але не судилося. Ми згадуємо кожне обличчя, кожен погляд і ту неймовірну силу духу, яка вела їх у бій. Схиляємо голови у вдячності й скорботі. Родинам полеглих висловлюємо найщиріші слова співчуття. Ваш біль — це біль усієї громади. Вічна шана і пам'ять Героям, які боронили Україну до останнього подиху.

Є в світі біль, який ніщо не здолає.

І є честь, достойна вічної слави.