Поет, якого ми могли би втратити

 

       Володимир Свідзінський — поет, чия творчість стала голосом тиші, внутрішнього світла і глибокої душевної гармонії. Він не прагнув гучної слави,  а творив поезію, що нагадує молитву — щиру, проникливу, позачасову. Його вірші — це роздуми про природу, пам’ять, любов, втрату, про те, що не втрачає сенсу ні через роки, ні через покоління.

     Поет  належить до покоління українських митців «Розстріляного відродження». Це був час, коли найкращі представники української культури були знищені за свою незалежну думку, за слово, яке не корилося.

      До 140-річчя від дня народження Володимира Свідзінського Городоцька бібліотека підготувала репортаж з книжкової полиці «Поет, якого ми могли би втратити»,

щоб вшанувати пам’ять митця, повернути його слово до читача, нагадати про силу поезії, яка не кричить, а говорить з серцем.  На виставці представлені:  збірки поезій, літературознавчі дослідження його творчості,  архівні матеріали, що розкривають маловідомі сторінки життя.

      У жовтні 1941 року Володимир Свідзінський загинув страшною смертю — був спалений живцем під час евакуації НКВС. Його життя обірвалося, але поезія залишилася.

     Запрошуємо відвідати виставку, доторкнутися до поетичного світу Володимира Свідзінського — поета, якого ми могли би втратити, але якого сьогодні маємо честь читати, згадувати і переосмислювати.