Червень для Городоччини — місяць болю і пам’яті. Саме в цей час у різні роки ми втратили наших мужніх синів — Героїв, які загинули, захищаючи Україну від російської навали. Молоді, сильні, віддані — їм би ще жити, ростити дітей, обіймати коханих, підтримувати батьків… Але сталося непоправне. Вони не були просто військовими. Вони були чоловіками і синами, люблячими батьками, справжніми друзями. У кожного залишилась родина — дружини, які чекали з тривогою, діти, які тепер зростатимуть із болем втрати, батьки, серця яких розбило горе. Кожен з них зробив найвищу жертву — поклав життя заради нашого миру, заради майбутнього України. Їхній подвиг — це біль і гордість, це пам’ять, яка житиме вічно в серцях земляків. Ми ніколи не забудемо їхніх імен. І наш обов’язок — бути гідними їхньої жертовності. Пам’ятаймо: свобода і життя, які ми маємо, — вистраждані чужим болем.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар